Побудова національної системи освіти в Україні передбачає новий
підхід до професійної підготовки майбутніх кадрів, спрямований на
подолання кризи в освіті, яка виявляється, передусім, у невідповідності
знань студентів запитам особистості, суспільним потребам і світовим
стандартам, у знеціненні соціального престижу освіченості та
інтелектуальної діяльності. Основним критерієм роботи вищого
навчального закладу є рівень підготовленості випускників, раціональне
поєднання їх теоретичних знань з умінням застосовувати їх на практиці,
що означає потребу вести пошук ефективних форм і методів навчання,
удосконалення програм, навчальних планів, розробку нових навчальних
методик, навчальних посібників тощо.
Поняття «інноваційні методики викладання» полікомпонентно об’єднує всі ті нові й ефективні способи освітнього процесу (здобуття, передачі й продукування знань), які, власне, сприяють інтенсифікації та модернізації навчання, розвивають творчий підхід і особистісний потенціал здобувачів вищої освіти.
Сьогодні інновації в галузі освіти поділяють на:
- психолого-педагогічні – нововведення в навчальний, виховний, управлінський процес;
- науково-виробничі – комп’ютерні та мультимедійні технології;
- соціально-економічні – правові, юридичні та економічні нововведення.
В свою чергу інноваційні технології у вищому навчальному закладі характеризують, як технології, засновані на нововведеннях:
- організаційних (пов’язаних із оптимізацією умов освітньої діяльності),
- методичних (спрямованих на оновлення змісту освіти та підвищення її якості);
які дозволяють:
студентам:
- ефективно використовувати навчально-методичну літературу та матеріали;
- засвоювати професійні знання; розвивати проблемно-пошукове мислення;
- формувати професійне міркування; активувати науково-дослідницьку роботу; розширювати можливості самоконтролю отриманих знань;
викладачам:
- оперативно обновлювати навчально-методичну літературу;
- впроваджувати модульні технології навчання; використовувати імітаційні технології навчання;
- розширювати можливості контролю знань студентів;
у цілому:
- удосконалювати якість наявних технологій підготовки спеціалістів.
Сьогодні найбільш популярними інноваційними методами навчання, які дозволяють використовувати нові технології викладання є:
1. Контекстне навчання. Ґрунтується на інтеграції різних видів діяльності студентів: навчальної, наукової, практичної.
2. Імітаційне навчання. Його основою є імітаційно-ігрове моделювання в умовах навчання процесів, що відбуваються в реальній системі.
3. Проблемне навчання. Здійснюється на основі ініціювання самостійного пошуку студентом знань через проблематизацію (викладачем) навчального матеріалу.
4. Модульне навчання. Становить різновид програмованого навчання, сутність якого полягає в тому, що зміст навчального матеріалу жорстко структурується з метою його максимально повного засвоєння, супроводжуючись обов'язковими блоками вправ і контролю за кожним фрагментом.
5. Повне засвоєння знань. Розробляється на основі ідей Дж. Керролла і Б.С. Блума - про необхідність зробити фіксованими результати навчання, оптимально змінюючи при цьому параметри умов навчання залежно від здібностей учнів.
6. Дистанційне навчання. Різновид (досить самостійний) заочного навчання, з опертям на використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій і засобів.
Доповнимо їх специфічними технологіями навчання фізики:
1. SMART - технології навчання фізики (на основі SMART - інструментів);
2. STEM-освіти (інтеграції природничо-математичних наук);
3. Проектного навчання (на основі методу проєктів)4. Медіа-освіти (методи формування критичного мислення на основі ЗМК);
5. Інтерактивних технологій (технологій колективної кооперативної взаємодії)
6. Цифрових технологій (на основ проєктів Аrduino)
Отже, в освітній практиці сьогодны найбільш часто використовуються такі педагогічні технології:
• структурно-логічні технології: поетапна організація системи навчання, що забезпечує логічну послідовність постановки і вирішення дидактичних завдань на основі поетапного відбору їх змісту, форм, методів і засобів із урахуванням діагностування результатів;
• інтеграційні технології: дидактичні системи, що забезпечують інтеграцію міжпредметних знань і вмінь, різноманітних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів (в т. ч. електронних);
• професійно-ділові ігрові технології: дидактичні системи використання різноманітних «ігор», під час проведення яких формуються вміння вирішувати завдання на основі компромісного вибору (ділові та рольові ігри, імітаційні вправи, індивідуальний тренінг, комп’ютерні програми тощо);
• тренінгові засоби: система діяльності для відпрацювання певних алгоритмів вирішення типових практичних завдань за допомогою комп’ютера (психологічні тренінги інтелектуального розвитку, спілкування, розв’язання управлінських завдань тощо);
• інформаційно-комп’ютерні технології, які реалізуються в дидактичних системах комп’ютерного навчання на основі діалогу «людина-машина» за допомогою різноманітних навчальних програм (тренінгових, контролюючих, інформаційних тощо);
• діалогово-комунікаційні технології: сукупність форм і методів навчання, заснованих на діалоговому мисленні у взаємодіючих дидактичних системах суб’єкт-суб’єктного рівня.
Освоєння таких технологій і методі буде корисним майбутнім викладачам закладів вищої освіти.
- Викладач: Кух Аркадій