Мета викладання дисципліни – ознайомити студентів з процесами наукового дослідження, його структури, а також з абдуктивним, гіпотезо-дедуктивним і системним методами дослідження в галузі педагогічних досліджень.
Завдання вивчення дисципліни
- виробити у студентів вміння застосовувати нові методи соціально-гуманітарного дослідження, в основі яких знаходяться ідеї і принципи системного підходу, синергетики і моделювання;
- надати студентам знання з основних напрямів, закономірностей, змісту і форм наукової діяльності;
- забезпечити оволодіння методами планування та організації наукової творчості;
- вдосконалити практичні навички й уміння виконувати наукові дослідження;
- ознайомити з методами роботи з фаховою літературою, засобами пошуку та обробці наукової інформації;
- сформувати у студентів уявлення щодо наукової етики, прав і обов’язків учених як суб’єктів інтелектуальної творчості.
Вивчення навчальної дисципліни «Астрономія» базується на знаннях, які студенти отримали після вивчення дисциплін загальної та професійної підготовки, зокрема: «Загальна фізика», «Теоретична фізика», «Основи технічного конструювання», «Диференціальні рівняння та рівняння математичної фізики», «Технологія конструкційних матеріалів», «Вища математика», «Лінійна алгебра та аналітична геометрія». Найбільшою мірою дисципліна «Астрономія» спирається на теоретичні знання і практичні навички, сформовані при вивченні нормативних дисциплін циклу професійної та практичної підготовки: ««Загальна фізика», «Теоретична фізика».
Метою вивчення дисципліни «Астрономія» є: ознайомлення студентів з розвитком та сучасним станом уявлень про Всесвіт, методами астрономічних досліджень та їх результатами. Формування наукового світогляду на базі наших знань про Всесвіт.
Основним завданням вивчення дисципліни є: вивчення видимого та дійсного руху небесних тіл, та систем координат, що використовуються для опису цього руху; знайомство з факторами, що спотворюють видимі положення світил (рефракція, паралакс, аберація та ін.) та методами їх корекції; ознайомлення з будовою та граничними можливостями головних астрономічних інструментів: телескопів, та спектральних приладів; оволодіння сучасним станом знань про тіла Сонячної системи; знайомство з основами знань про будову зір та зоряних систем та Всесвіту в цілому
- Teacher: Кух Аркадій
Побудова національної системи освіти в Україні передбачає новий
підхід до професійної підготовки майбутніх кадрів, спрямований на
подолання кризи в освіті, яка виявляється, передусім, у невідповідності
знань студентів запитам особистості, суспільним потребам і світовим
стандартам, у знеціненні соціального престижу освіченості та
інтелектуальної діяльності. Основним критерієм роботи вищого
навчального закладу є рівень підготовленості випускників, раціональне
поєднання їх теоретичних знань з умінням застосовувати їх на практиці,
що означає потребу вести пошук ефективних форм і методів навчання,
удосконалення програм, навчальних планів, розробку нових навчальних
методик, навчальних посібників тощо.
Поняття «інноваційні методики викладання» полікомпонентно об’єднує всі ті нові й ефективні способи освітнього процесу (здобуття, передачі й продукування знань), які, власне, сприяють інтенсифікації та модернізації навчання, розвивають творчий підхід і особистісний потенціал здобувачів вищої освіти.
Сьогодні інновації в галузі освіти поділяють на:
- психолого-педагогічні – нововведення в навчальний, виховний, управлінський процес;
- науково-виробничі – комп’ютерні та мультимедійні технології;
- соціально-економічні – правові, юридичні та економічні нововведення.
В свою чергу інноваційні технології у вищому навчальному закладі характеризують, як технології, засновані на нововведеннях:
- організаційних (пов’язаних із оптимізацією умов освітньої діяльності),
- методичних (спрямованих на оновлення змісту освіти та підвищення її якості);
які дозволяють:
студентам:
- ефективно використовувати навчально-методичну літературу та матеріали;
- засвоювати професійні знання; розвивати проблемно-пошукове мислення;
- формувати професійне міркування; активувати науково-дослідницьку роботу; розширювати можливості самоконтролю отриманих знань;
викладачам:
- оперативно обновлювати навчально-методичну літературу;
- впроваджувати модульні технології навчання; використовувати імітаційні технології навчання;
- розширювати можливості контролю знань студентів;
у цілому:
- удосконалювати якість наявних технологій підготовки спеціалістів.
Сьогодні найбільш популярними інноваційними методами навчання, які дозволяють використовувати нові технології викладання є:
1. Контекстне навчання. Ґрунтується на інтеграції різних видів діяльності студентів: навчальної, наукової, практичної.
2. Імітаційне навчання. Його основою є імітаційно-ігрове моделювання в умовах навчання процесів, що відбуваються в реальній системі.
3. Проблемне навчання. Здійснюється на основі ініціювання самостійного пошуку студентом знань через проблематизацію (викладачем) навчального матеріалу.
4. Модульне навчання. Становить різновид програмованого навчання, сутність якого полягає в тому, що зміст навчального матеріалу жорстко структурується з метою його максимально повного засвоєння, супроводжуючись обов'язковими блоками вправ і контролю за кожним фрагментом.
5. Повне засвоєння знань. Розробляється на основі ідей Дж. Керролла і Б.С. Блума - про необхідність зробити фіксованими результати навчання, оптимально змінюючи при цьому параметри умов навчання залежно від здібностей учнів.
6. Дистанційне навчання. Різновид (досить самостійний) заочного навчання, з опертям на використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій і засобів.
Доповнимо їх специфічними технологіями навчання фізики:
1. SMART - технології навчання фізики (на основі SMART - інструментів);
2. STEM-освіти (інтеграції природничо-математичних наук);
3. Проектного навчання (на основі методу проєктів)4. Медіа-освіти (методи формування критичного мислення на основі ЗМК);
5. Інтерактивних технологій (технологій колективної кооперативної взаємодії)
6. Цифрових технологій (на основ проєктів Аrduino)
Отже, в освітній практиці сьогодны найбільш часто використовуються такі педагогічні технології:
• структурно-логічні технології: поетапна організація системи навчання, що забезпечує логічну послідовність постановки і вирішення дидактичних завдань на основі поетапного відбору їх змісту, форм, методів і засобів із урахуванням діагностування результатів;
• інтеграційні технології: дидактичні системи, що забезпечують інтеграцію міжпредметних знань і вмінь, різноманітних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів (в т. ч. електронних);
• професійно-ділові ігрові технології: дидактичні системи використання різноманітних «ігор», під час проведення яких формуються вміння вирішувати завдання на основі компромісного вибору (ділові та рольові ігри, імітаційні вправи, індивідуальний тренінг, комп’ютерні програми тощо);
• тренінгові засоби: система діяльності для відпрацювання певних алгоритмів вирішення типових практичних завдань за допомогою комп’ютера (психологічні тренінги інтелектуального розвитку, спілкування, розв’язання управлінських завдань тощо);
• інформаційно-комп’ютерні технології, які реалізуються в дидактичних системах комп’ютерного навчання на основі діалогу «людина-машина» за допомогою різноманітних навчальних програм (тренінгових, контролюючих, інформаційних тощо);
• діалогово-комунікаційні технології: сукупність форм і методів навчання, заснованих на діалоговому мисленні у взаємодіючих дидактичних системах суб’єкт-суб’єктного рівня.
Освоєння таких технологій і методі буде корисним майбутнім викладачам закладів вищої освіти.
- Teacher: Кух Аркадій