Українська мова є державною мовою України, що передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Оволодіння українською мовою іноземними громадянами сприяє залученню до надбань культури українського народу, свідомій мотивації вибору майбутньої професії.

Відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти та з урахуванням Загальноєвропейських рекомендацій до мовної освіти, завданнями курсу української мови як іноземної є:

  • розвиток базових лексичних, граматичних, культуромовних, стилістичних, орфоепічних, правописних компетентностей на основі формування, систематизації й поглиблення знань про мову як суспільне явище;

  • вироблення комунікативних умінь і навичок ефективного ситуативного спілкування.

Мета курсу української мови як іноземної в групах гуманітарного, економічного, мистецького, фізико-математичного, природничого напрямів полягає у формуванні, узагальненні й систематизації знань, здобутих у процесі вивчення основного курсу української мови, а також їхньому поглибленні відповідно до вимог, що постають перед абітурієнтами; піднесенні культури мовлення слухачів шляхом удосконалення вмінь ефективного оперування мовними й мовленнєвими знаннями, зокрема стилістичними, текстотвірними, риторичними.

Навчальні завдання:

  1. формування комунікативної, мовної, мовленнєвої, предметної, прагматичної, соціокультурної компетентностей слухачів на основі свідомого опанування мовною й мовленнєвою теорією;

  2. формування та корекція орфографічної й пунктуаційної грамотності слухачів;

  3. збагачення словникового запасу слухачів термінологічною лексикою та фразеологією.

Отже, у процесі навчання української мови як іноземної в групах гуманітарного, економічного, мистецького, фізико-математичного, природничого напрямів необхідно розв’язати загальн оосвітні й практичні завдання, а саме:

  • підготувати слухачів до використання мовних ресурсів у всіх ланках виробничої і невиробничої сфери;

  • сформувати уміння й навички доцільного використання мовних засобів у різних життєвих ситуаціях із дотриманням українського мовленнєвого етикету;

  • створити умови для свідомого засвоєння слухачами міцних знань з української мови (лексики, граматики, текстотворення як основи для формування мовних та мовленнєвих умінь і навичок);

  • виробити потребу в постійному вдосконаленні рівня знань, культури мовлення.

Зміст програми диференційовано за взаємопов’язаними змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною, діяльнісною.

Мовленнєва змістова лінія передбачає засвоєння слухачами мовленнєвознавчих понять, що формують компетентності в аудіюванні, читанні, говорінні, письмі.

Мовна змістова лінія орієнтує на вдосконалення знань мовної системи — інструментарію формування комунікативної компетентності слухачів.

Соціокультурна змістова лінія ґрунтується на розумінні мови як носія культурних цінностей, основи професійного становлення людини, засобу формування мовної картини світу.

Діяльнісна змістова лінія визначає загальнонавчальні компетентності, що забезпечують інтелектуальну, пізнавальну, творчу діяльність слухачів підготовчого відділення гуманітарного, економічного, мистецького, фізико-математичного, природничого напрямів.

Для врахування потреб слухачів підготовчого відділення гуманітарного, економічного, мистецького, фізико-математичного, природничого напрямів у вдосконаленні особистісних мовотворчих якостей і підготовці до професійної діяльності, програма передбачає засвоєння відомостей з практичної стилістики, культури мовлення, основ риторики, елементів комунікативної лінгвістики. Ці відомості спрямовано на поглиблення знань про мовні норми, вивчення мови в процесі спілкування, стилістичні особливості мовних одиниць, риторичні поняття та їх доречне використання в усному й писемному мовленні слухачів.

Провідними для гуманітарного, економічного, мистецького, фізико-математичного, природничого напрямів виступають принципи:

  • пізнавально-практичної комунікативної й функціонально-стилістичної спрямованості навчання мови у підготовці особистості слухача, яка вільно володіє мовою в усіх сферах суспільної діяльності;

  • вивчення мови у міжрівневих, внутрішньорівневих і міжпредметних зв’язках, що передбачає врахування того, що мова є складною динамічною системою, яка містить набір взаємопов’язаних мовних одиниць. З метою пізнання структури, семантики й функціонування мовних одиниць у процесі навчання української мови як іноземної важливе значення мають міжпредметні зв’язки. У групах гуманітарного, економічного, мистецького, фізико-математичного, природничого напрямів окреслено зв’язки мови з культурою, фізикою, математикою, економікою тощо. Викладачі-словесники на спеціально відведених заняттях працюють із відповідними терміноодиницями (упродовж вивчення лексикології);

  • використання мовленнєвої практики для засвоєння теорії мови і, навпаки, – теорії мови для розвитку мовлення містить у своєму формулюванні основні вимоги до організації навчання української мови як іноземної в групах гуманітарного, економічного, мистецького, фізико-математичного, природничого напрямів.

Основними положеннями організації навчання української мови як іноземної для слухачів гуманітарного, економічного, мистецького, фізико-математичного, природничого напрямів є умови:

  1. природовідповідності, що враховують вікові, етнопсихологічні особливості;

  2. регулювання співвідношення теорії з практикою;

  3. домінування практичної спрямованості занять української мови як іноземної;

  4. культурологічної достатності, що сприяють всебічній реалізації міжпредметних зв’язків мови з історією, літературою й мистецтвом;

  5. системності, що направлені на усвідомлення мови як динамічної системи та є ґрунтом для формування мовленнєвих умінь;

  6. креативності, що полягають у забезпеченні результативної творчої мовленнєвої діяльності слухачів;

  7. актуалізації знань, що передбачають обов’язкове використання результатів навчання на заняттях та у позааудиторній роботі з дисципліни.

Програма реалізує низку підходів до вивчення української мови слухачами в групах гуманітарного, економічного, мистецького, фізико-математичного, природничого напрямів, зокрема:

особистісного (для розкриття внутрішнього потенціалу слухачів, щоб уміти формувати усні та письмові висловлення відповідно до мовленнєвої ситуації;

психологічного (з урахуванням особистісних чинників у процесі добору відповідного дидактичного матеріалу, форм, методів навчання);

загальнодидактичного (для забезпечення загальнодидактичних принципів навчання – науковості, доступності, системності й послідовності);

системно-лінгвістичного (зумовлює вивчення української мови як динамічної системи);

професійно спрямованого (для експліцитої та імпліцитної професіоналізації курсу, що забезпечуються формуванням стійкої мотивації до вивчення дисципліни);

комунікативно-діяльнісного (для засвоєння мови з конкретно визначеною метою, що спонукає до моделювання професійно орієнтованих комунікативних ситуацій);

функціонально-стилістичного (для функціонування мовних одиниць на всіх рівнях мовної системи з урахуванням типу, стилю й жанру мовлення);

соціокультурного (для репрезентування відомостей про матеріальну й духовну культуру українського народу, формування соціокультурних стереотипів мовленнєвого спілкування).