Програма виробничої соціально-управлінської практики укладена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки фахівців другого рівня вищої освіти (магістерського) галузі знань 23 Соціальна робота спеціальності 232 Соціальне забезпечення за освітньою програмою Соціальна допомога.

Метою виробничої соціально-управлінської практики є актуалізація теоретичної складової системи професійної підготовки за спеціальністю 232 Соціальне забезпечення, освітньою програмою «Соціальна допомога», її трансформація на рівень практичної діяльності на особистісно орієнтованій основі, інтегруючись у контекст майбутньої професії.

Завдання виробничої виробничої соціально-управлінської практики

 поглиблення знань студентів з основ організації та функціонування організацій, установ та служб системи соціального захисту;

виховання у майбутніх фахівців деонтологічного підходу до обраної спеціальності та усвідомлення необхідності постійно підвищувати свій професійний рівень;

формування системного погляду щодо науково обґрунтованих моделей соціального захисту.


  Предметом вивчення навчальної дисципліни є сучасні стратегії надання соціальних посуг.

  Наразі в Україні відбувається реформа системи надання соціальних послуг, розробляються механізми соціального замовлення, переосмислюється роль державних соціальних служб та неурядових організацій у здійсненні соціальної роботи у громадах із сім’ями, дітьми та молоддю. Перед сучасним соціальним працівником постають нові соціальні проблеми, які потребують вирішення, розширюється коло об’єктів соціальної роботи, що накладає відбиток і на розширення, а інколи й повну зміну його функціональних обов’язків.

  Метою викладання навчальної дисципліни «Сучасні стратегії надання соціальних послуг» є: сприяння оволодінню студентами основними знаннями та вміннями, необхідними для надання інноваційних соціальних послуг з урахуванням сучасних тенеденцій у міжнародній соціальній роботі.

  Основними завданнями вивчення дисципліни «Сучасні стратегії надання соціальних послуг» є:

– ознайомити з теоретико-методологічними засадами інновацій у соціальній сфері та особливостями діяльності соціального працівника щодо розробки  та впровадження інноваційних соціальних послуг;

– сформувати мотиваційну, когнітивну та операційну складові готовності студентів до здійснення мотиваційного консультування у соціальній роботі з різними категоріями отримувачів послуг;

– ознайомитиз технологією соціальної експертизи як інструментом вдосконалення управління соціальною сферою, сформувати навички організації соціальної експертизи та використання її результатів;

– розкрити сучасні наукові уявлення про соціальну терапію як вид соціальної роботи, основні форми та види соціальної терапії та сформувати вміння та навички їх практичного використання в роботі з різними групами клієнтів.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати про: інновації, методологію інновацій та інноваційну діяльність; інновації в соціальній сфері; інноваційний потенціал особистості; особливості інноваційного процесу в соціальній службі; принципи вимірювання і показники ефективності інноваційної діяльності; сутність теорій зміни поведінки та мотивування до змін; соціальний ефект управління, проблеми його обліку і оцінки; місце досліджень соціальних ефектів в управлінському циклі; поняття, мету, об'єкти і предметну область соціальної експертизи; інституційно-правові засади соціальної експертизи; види експертиз і їх функціональне призначення; функції соціальної експертизи; організаційно-методичні основи проведення соціальної експертизи; базові організаційні форми (моделі) соціальної експертизи; вимоги, що пред'являються до експерта, відбір експертів і формування експертних груп, умови роботи експертів; методи експертизи, методи і прийоми обробки експертної інформації; вимоги до експертного висновку та особливості використання результатів соціальної експертизи; сутність та зміст соціальної терапії; методи та моделі соціальної терапії; особливості використання різних видів мистецтва в соціальній терапії; основні форми та види соціальної терапії;

вміти: системно уявляти розвиток соціальних інновацій; володіти навичками опису інновацій та інноваційного процесу; долати перешкоди новим ідеям та новій практиці у соціальній роботі; організовувати інноваційний процес співробітників соціальної служби; розрізняти теоерії мотиваційного консультування у соціальній роботі; застосовувати інструменти мотиваційного консультування різних категорій отримувачів послуг у соціальній роботі; застосовувати методи соціальної експертизи; виконувати функціональні ролі «експерт» та «координатор експертної групи»; застосовувати техніку переконання шляхом театралізованих вистав; створювати прес-релізи та давати інтерв'ю ЗМІ; готувати та проводити прес-конференції; організовувати та проводити кампанії з написання листів до органів державної влади; створювати та подавати петиції; писати листи та статті в газету;  здійснювати моніторинг та оцінку діяльності з відстоювання інтересів; використовувати різноманітні методики в практиці роботи з різними групами клієнтів; оцінювати проблемні ситуації клієнта.

Програмні результати навчання: знання теоертичних основ соціалього обслуговування населення; знання інноваційних видів соціальних послуг та вміння їх застосовувати в процесі соціальної роботи.


Навчальна дисципліна «Сучасні практики в системі соціального захисту» передбачає формування у здобувачів вищої освіти знань щодо особливостей здійснення сучасної практичної діяльності в системі соціального захисту. Сучасний соціальний захист знаходиться на етапі активного розвитку, систематизації практичних досягнень та запровадження інноваційних технологій. Це зумовлене соціальним замовленням суспільства,  новою соціальною політикою, стрімкими соціально-економічними змінами.    

Тому ця навчальна дисципліна є досить актуальною для фахівців соціальної сфери, які повинні мати навички здійснення інноваційної діяльності. Вивчення цієї дисципліни надасть можливість здобувачам вищої освіти підвищити власний рівень надання сучасної практичної допомоги в системі соціального захисту.    

Мета курсу: ознайомити з особливостями застосування сучасних практик в системі соціального захисту.

Завдання курсу:

Теоретичні:

1) дати поняття про сучасні практики в системі соціального захисту та особливості їх застосування з різними категоріями клієнтів;

2)   сформувати уявлення про мережу центрів соціального захисту та інтегровані соціальні служби для соціально вразливих категорій населення;

3)  ознайомити з практичними проблемами у сфері соціального захисту та можливі шляхи їх вирішення.

Практичні:

1)  розвивати уміння здійснювати підбір оптимальних методів та форм сучасних практик в системі соціального захисту;

2) формувати навички представляти інтереси та здійснювати консультування різних категорій клієнтів в системі соціального захисту.         



Дисципліна передбачає засвоєння соціально-культурних та світоглядих передумов формування ідеї прав людини та громадянина; розкриття розвитку та становлення світової нормативно-правової бази та міжнародного механізму захисту прав людини; визначення правового статусу людини та громадянина та його принциип; розкриття правового статусу та захисту окремих категорій населення та механізми реалізації, гарантії та захист прав та свобод людини та громадянина в Україні.

Тип: цикл професійної підготовки.

Мета курсу: ознайомлення з історією соціально-правового статусу людини в різні історичні епохи, з головними принципи сучасного соціально-правового захисту людини, з міжнародними та вітчизняними механізмами захисту її прав і собод.

Основні завдання дисципліни:

теоретичні: сформувати усвідомлене уявлення про історичні аспекти становлення системи захисту прав людини, знання стосовно захисту прав людини у ХХІ ст., враховуючи світовий досвід і вітчизняну практику;

практичні: вміти визначати основні механізми захисту прав людини на міжнародні арені та у вітчизняному правовому колі; вміти користуватись існуючими механізмами захисту прав людини, надавати соціальну-правову підтримку клієнтам соціального захисту.